З чого складається напис
- Рядок про місце. «У цій школі навчався», «У цьому будинку жив і працював», «Тут відбулася».
- Ім’я. Прізвище, ім’я, по батькові — так, як у документах. Позивний у лапках, якщо є.
- Роки життя або дата події.
- Хто ця людина. Один рядок: вчитель фізики, лікар-хірург, старший сержант, командир відділення.
- Кілька слів. Що зробила, як загинула, чим її пам’ятають. Одне-два речення.
- Завершення, якщо хочете: «Вічна слава Героям!», «Герої не вмирають!», рядок із вірша чи Святого Письма.
Усі шість пунктів не обов’язкові. Що менше рядків, то більші літери і то краще дошку читають із вулиці.
Зразки
Великими літерами — те, що заміните своїм. Зразки написано в чоловічому роді; для жінки: навчалася, жила, працювала, загинула.
Як перевірити текст
- Ім’я й дати — за документами. Свідоцтво, наказ, паспорт. Не з пам’яті й не з допису в соцмережах.
- Покажіть родині. Текст і фото мають побачити найближчі до того, як дошка піде в роботу.
- Звання й назви — повністю. «Старший сержант», а не «ст. с-т». Скорочення на камені через десять років уже ніхто не розшифрує.
- Українською. У Києві правила вимагають текст лише українською й окремий висновок Інституту української мови. В інших містах уточніть у раді.
- Прочитайте вголос. Якщо на реченні збиваєтесь, його треба скоротити.
Ми теж перевіряємо: остаточний текст просимо підтвердити письмово, а перед гравіюванням ще раз звіряємо з ним кожне ім’я й дату.
Якщо тексту ще немає
Надішліть ім’я, роки й кілька слів про людину своїми словами. Допоможемо скласти напис і покажемо його на ескізі, щоб було видно, скільки тексту дошка витримує.